Як вийти заміж за принца та не зіпсувати собі життя: інтерв’ю з психологом ©

Як вийти заміж за принца та не зіпсувати собі життя: інтерв’ю з психологом ©

джерело: https://24tv.ua/yak_viyti_zamizh_za_printsa_i_ne_zipsuvati_sobi_zhittya_intervyu_z_psihologom_n1053107

Ексклюзивне інтерв’ю з психологом Марією Фабричевою про те, як отримати максимум користі від бажання вийти заміж за принца і як правильно читати казки собі і дітям.

Марія Фабричева – психолог і сімейний консультант-медіатор, кандидат в транзактні аналітики у сфері психотерапії, фахівець з казкотерапії.

У першій частині інтерв’ю 24 каналу вона розповіла про те, як дорослим потрібно читати казки, щоб дійсно чогось навчитися, поділилася секретами успішного спілкування з дітьми і пояснила, чому не потрібно прагнути повторювати казкові сценарії.

Психолог Марія Фабричева

Про принців і весілля

Багато дівчат з дитинства мріють вийти заміж за принца. Хоча в казках, особливо в східних, принци – це досить нервові молоді люди, які створюють коханим масу проблем. Чому у нас всім так потрібні принци?

Все так. Принци – це, частіше за все, інфантильні хлопчики, які виросли в палаці, на всьому готовому. Виховувати їх починають, як правило, дуже пізно, коли бачать, що дитина втрачена і з цього вийшов кошмар – принц розпещений і примхливий. Тоді король з королевою розуміють, що потрібно щось робити. Крім як одружити його і віддати в хороші руки, їм в голову більше нічого не приходить. Або якась відьма принца зачаровує, щоб якась жінка його врятувала і розчаклувала.

Навіщо потрібні принци? Тому що правду мало хто знає. Принц здається благородним хлопчиком, з хорошої сім’ї, з хорошим достатком. Це така проекція – якщо я буду поруч з принцом, то буду принцесою, тоді у мене відпадуть всі світові проблеми.

Це не так?

Це психологічна гра.

Батьки принца вселяють віру, що їхній хлопчик – найкращий, він прекрасно виходить на портретах, тому хорошій дівчинці повинно бути за щастя його забрати! Вони ж не розкривають всіх карт. Вийде ж поганий піар, якщо вони скажуть: «Дорогі принцеси, хто готовий взяти відповідальність за нашого інфантильного принца? Ми будемо вам вдячні і навіть будемо платити вам гроші, за те, що ви будете терпіти його найближчі 20 років!»

Це був би прикольний контракт, і я навіть впевнена, хтось би погодився на принца і на чесних умовах. Але вголос всім пропонується життя в палаці, щастя, казка і весілля.

Тому казки часто закінчуються на весіллях?

Так. Потім починаються драми, зіткнення з реальністю, неготовність принца нести відповідальність за сім’ю і шок у принцеси. Тому що принци ж не змінюються чарівним чином після весілля.

Психолог Марія Фабричева

Багато дівчат прогорають ось на цьому бажанні принца, який виявляється не тим, кого хотілося?

Дуже!

Як з цього вирватися?

Думати. Виховання дівчинки у нас культурально разюче відрізняється від виховання хлопчиків. Через абсолютно не казкові причини. Довгий час чоловіки піддавалися умовному винищенню – вони йшли в армію, на війну, їх гнали в рабство, брали в полон… Жінкам, як матерям, в голову не приходила інша ідея, крім як поховати своїх синів у підпіллі, робити з них умовно хворих, інфантильних і ні на що нездатних. Хворого хлопчика ніхто нікуди не забере. У цьому бачили вихід. Ось в такому умовно «хворому» і інфантильному стані – все, аби залишився вдома – хлопчиків матері передавали під крило дружинам.

Дівчаток з дитинства привчали, що потрібно багато вміти. Досі жінки можуть справлятися як з умовно жіночою, так і з умовно чоловічою роботою. Спочатку дівчаток готували, що навіть якщо пощастить вийти заміж, то чоловік буде або повний інфантил, якого матуся оберігала, або на війні згине. Тому, як не крути, робити доведеться все самій. Це передавалося з покоління в покоління. Це повторювалося історично: одна війна переходила в іншу, бунт змінював бунт, революція переходила в революцію.

Про казки і заміжжя

Як це стикувалося з установкою «За чоловіком – як за кам’яною стіною»?

Думаю, це більше звучить як побажання. Якщо раптом тобі пощастить – будеш за чоловіком, як за кам’яною стіною. Це установка на вибір чоловіка статусного і старшого. Це прислів’я відноситься не до молодих принців, а до їхніх батьків-королів. За ними дійсно дівчинка буде як за кам’яною стіною.

Жінок мало вчили думати. Вчили або більше робити і бути доброю господинею, або бути за кам’яною стіною і молитися на чоловіка, який сам за неї все зробить. У цьому – велика драма. Тому що тільки жінка, здатна до аналітики, готова вчитися, навіть перебуваючи за кам’яною спиною, і переймати від чоловіка якісь вміння і навички, здатна після смерті літнього чоловіка успішно вести господарство і бізнес. В іншому випадку, її чекає крах.

А історії, як у Наталки Полтавки, наприклад? Ось я просто намагаюся згадати українські сюжети, і там, навпаки, дівчина…

Там дівчина різка, зухвала, проявляє волю і бунтує – вона втікає, виходить заміж за коханого. Або вона тікає в обрив, всупереч волі батьків. Теж трагічний сюжет. Тобто, в жіночих історіях занадто багато надриву. Не можу пригадати жодної історії, в якій би чоловік кидався зі скелі, щоб не одружуватися на нелюбимій жінці. Ось така картина виховання виходить: вічні страдашки.

Психолог Марія Фабричева

Тобто, дівчаткам потрібно з дитинства пояснювати, як важливо думати?

Так. До речі, хлопчикам це теж не завадить.

Про те, як навчити дитину думати

І як цьому вчити?

Читати з дітьми казки, не роблячи з цих історій шаблон. Не потрібно говорити, що ця казка – хороший сценарій життя для тебе. Читати і аналізувати казки, питати у дитини, як йому ця історія? Запитувати, що дитина бачить в цій історії? Запитувати, хто з героїв дитині більше подобається, і не падати в непритомність, якщо дитині подобається стріла, яку випустив головний герой. Діти досліджують світ. Сьогодні їм подобається Коник-Горбоконик, завтра – принц, післязавтра – Чебурашка. Це нормально.

Важливо не нав’язувати дітям шаблони хто повинен бути поганим, хто повинен бути хорошим, хто повинен перемогти.

Багато дітей плачуть, коли вбивають драконів. Багато співчувають коту Тому, якого ганяють всі – і інші коти, і собаки, і миша. Ось Баба Яга – вона хороша чи погана? Жінка сувора і авторитетна, до неї приходять за допомогою. Самі приходять. Нам весь час підносять, що вона зла. Когнітивний дисонанс: якщо вона така зла, то чому до неї всі йдуть то за порадою, то за яйцем з голкою, то за чарівним клубочком? Я б теж розлютилася, якби мене весь час смикали – підказку підкажи, бажання виконай, клубочок дай – а потім розповідали всім, яка я зла.

Психолог Марія Фабричева

Про відносини чоловіків і жінок

Що ще важливо дітям показувати в казках?

По-перше, не заважати їм бачити в казках те, що вони в них бачать. По-друге. Найважливіше в казці – це фінал. Потрібно грати з фіналами казок. Запитувати, чим ще могла закінчитися казка, які ще варіанти фіналу могли бути або що далі відбувалося з героями? Це дуже розширює межі мислення. Тому що тоді з’являються варіанти вибору.

Якщо ми говоримо про сферу відносин, у нас кожен другий сценарій утикається в весілля. Одні від цього весілля біжать. Їх лякає не шлюб і саме весілля, а сценарій, при якому на весіллі все закінчується. Люди несвідомо роблять так, що на весіллі закінчуються відносини, почуття, розуміння. Інші, навпаки, весілля прагнуть, тому що їм здається, що ось зараз почнеться весілля і все буде, а що буде – ніхто не замислюється. Коли дитина з дитинства готова думати і знає, що є різні варіанти закінчення казок, вона буде дивитися на світ і життєві ситуації з різним вектором. Буде готова сама робити вибір і думати, що буде – а якщо сідлати не ось так, а інакше.

У казках так часто буває, що коли принца попереджають: не спалюй чарівну шкурку, не знімай з принцеси бусики, не чіпай одяг, принц робить рівно навпаки і з цього починаються проблеми. Навіщо ось ці вчинки всупереч?

За класичною казкотерапією, це – сюжет з двома ритмами, коли дві історії сплітаються в одній. Перша – до спаленої шкурки. Історія про романтику, відносини і легкий світогляд рожевих окулярів. Друга – це історія після першого скандалу. Жінка попереджає, що ось так з нею робити не можна. Не можна спалювати шкурку, порушувати її межі, не можна весь час лежати на дивані і пити пиво 24 години на добу, не можна її ображати. Але чоловік думає: «Та ну ладно! Ну що тут такого?».

Коли таке ставлення накопичується – жінка психує, виходить скандал, з’являється ще один чоловік. І принц думає: «Як так? Тобто – пішла?». Тоді принц починає думати, які подвиги потрібно зробити, щоб повернути кохану.

Психолог Марія Фабричева

Про казки для дорослих

Як дорослим правильно читати казки?

Не брати до уваги, що це є сценарій. Не брати до уваги, що це – енциклопедія. Задавати питання. Шукати пояснення. Ми ж – дорослі. Ми ж можемо запитати, чому так? Коли дитині читаєш казку, у неї виникає 350 і більше питань: а чому так, а навіщо це, а чому у цього динозавра такий хвіст, а у цього – роги?

Проблема «дорослих» батьків в тому, що вони не знають відповідей на всі ці питання. Вони починають шукати відповіді в своїх шаблонах, тому що їхній внутрішній дитині соромно зізнатися в незнанні. Так ми покоління за поколінням впихаємо в дітей шаблони.

Як розірвати це коло?

Сказати: «Слухай, яке хороше запитання! Я не знаю. Давай подумаємо разом». Не знати – не злочин. Гірше, коли людині соромно зізнатися в незнанні і вона підтягує шаблон, відповідаючи: «Тому що так влаштований світ». Це не відповідь. Тому що так треба – теж не відповідь. Потрібно слухати дітей – вони видають дуже круті думки!

Потрібно дозволити собі визнати різноманітність світу. Тоді буде більше вибору, більше варіантів рішень. Казка – це символи. Символи можна шифрувати вічно, як Тору. Казка – це привіт від різних поколінь. Вона несе в собі безліч усього. Спробуйте для самого себе прочитати казку і розкласти її на символи та асоціації. Розшифровуйте!

Психолог Марія Фабричева

Про смаколики і внутрішню дитину

Чим потрібно балувати свою внутрішню дитину?

Смаколиками! Згадайте, чого ви хотіли в дитинстві. Щось конкретне: велосипед, хом’як, собака, лялька. Запитайте себе, чи говорили ви коли-небудь кому-небудь про це бажання? Якщо ні – то чому? Якщо так – то кому? Як відреагували батьки на це бажання? Відразу виконали? Сказали, що вам цього не потрібно? Сказали, що немає грошей? Сказали, що це все – потім? Коли побачите свої відповіді – поставте собі наступне запитання: «А як справа йде зараз?». Чи отримали ви бажане або все ще «потім»? Ось на цій вправі можна побудувати всі свої розваги зі своєю внутрішньою дитиною.

Часто люди думають, що це – дурість. Але ці питання важливо закривати. Потрібно піти в магазин і купити собі ляльку Барбі. Ви пограйте з нею день, а потім подаруйте племінниці. Але ви закриєте це питання для своєї внутрішньої дитини. Потрібно з’їсти морозиво. Повільно, смакуючи, відчуваючи смак. Із задоволенням і повільно випити чай, який любите. Маленькі, неважливі для дорослих дрібниці – це і є світ внутрішньої дитини. Під цими дрібницями можуть лежати емоції і проведення часу, відчуття свята або уваги. Дуже часто в дорослому житті завдання ось цих пустощів дрібницями ми перекладаємо на інших. А вони нам відповідають: «Потім, почекай».

Навіщо потрібно балувати внутрішню дитину?

Тому що в ній живе спонтанність, креативність і життєва енергія. У жодному іншому его-стані цього знайти не можна. Дитина прокидається вранці, підбігає до вікна, відчиняє штори і каже: «Вау! Зима!!!». Дорослий прокидається вранці, дивиться у вікно і каже: «Ой, бл…».

Психолог Марія Фабричева

Батьки можуть змусити дитину полюбити школу?

Змусити – ні. Заангажувати, розповісти, що там може бути цікаво і пояснити, чому вона туди ходить – так. Дитина має право не любити школу насправді. Любити вона може маму, тата і кота. Але не школу. Дитина не може любити школу, коли вона втрачає сенс, коли вона для себе не розуміє, чому і навіщо вона туди ходить. Чим більше для дитини в цьому сенсу – тим їй цікавіше.

По-чесному, ми любили школу за те, що могли там спілкуватися зі своїми ровесниками. Якщо улюблених однокласників у школі не було, день ставав похмурим і сумним. Нам же особливо не пояснювали, що ходимо ми в школу, щоб розширювати свій світогляд, мати можливість дискутувати й спілкуватися. Нам говорили, що ми ходимо в школу, тому що так треба. Іноді це закінчувалося великими драмами. Тому важливо вчити і себе, і дітей бачити смисли своїх дій.

Ми часто намагаємося, не чуючи, що ми провалилися в дитячий стан, вирішувати дуже дорослі питання. Коли перед важливими зборами коліна починають труситися від того, що зараз приїде головний і страшний начальник – це прокинулася внутрішня дитина. Потрібно закрити очі, подумки відправити цю дитину гуляти в зоопарк. Ось прямо уявити, як вона там гуляє. А потім – згадати, скільки вам років за паспортом. Згадати, наскільки ви досвідчені. Відразу тіло стає більшим, дихання – глибшим, і мозок працює краще. Відразу приходить розуміння, що головний начальник – не такий вже й страшний і ви вже можете говорити з ним на рівних. Дуже цікаво гратися з внутрішніми его-станами, знати, якими бувають ці прояви внутрішньої дитини, внутрішнього батька і що ми від них отримуємо.

Тобто, потрібно вміти слухати себе?

Так. Потрібно знати, чого ти сам навчився в дитинстві, чого тебе навчили батьки – це ось той дорослий, який є зараз. Тоді можна розуміти, які звички, риси характеру і реакції сьогодні доречні і працюють, а які – можна з вдячністю відкласти на антресольки свідомості. Вміти подружити між собою внутрішню дитину і батька – ось це вже магія.

Виходить, говорити з собою – це нормально?

Абсолютно! Це і є внутрішній діалог. Є такий психотерапевтичний жарт. Знаєте, чим відрізняється внутрішній діалог здорової людини від внутрішнього діалогу людини з душевним розладом? У внутрішньому діалозі здорової людини всі свої.

Психолог Марія Фабричева

 

Comments for this post are closed.

© «Дурашка ты моя»: Механизм обесценивания в системе родительско-детских отношений / WOMO

Психолог Мария Фабричева о тех "дискаунтах", которые родители накладывают на своих детей Источник: http://womo.ua/132315-2/

Штормит: Что происходит с обществом, когда публично вскрываются случаи насилия © zza.delo.ua

Что происходит с нашим обществом и почему нельзя вешать клеймо "сам/сама виноват/а" на человека, пострадавшего от насилия, — объясняет …

«Культ страдания»: Как украинцам перестать быть несчастными © WOMO

© Как украинцам перестать быть несчастными - Объясняет психолог, семейный консультант-медиатор Мария Фабричева - специально для WOMO …